Енергодарська міська територіальна громада

29 січня українці вшановуют подвиг молодих українців, які 29 січня 1918 року стали на захист незалежності України. Студенти, гімназисти та курсанти – зовсім юні, але сповнені відваги й любові до Батьківщини. Вони знали, що сили нерівні, але не відступили, залишившись вірними Україні до кінця.

Як курсанти зупинили наступ більшовицьких військ

22 січня 1918 року у Києві проголосили незалежність Української Народної Республіки. Після чого військове керівництво почало готуватись до наступу більшовиків. Очікувалось, що вони підуть з полтавського напрямку, тому туди відправили найкраще підготовлені підрозділи.

Натомість у Крути, що за 18 км від Ніжина, перекинули курсантів Першої української військової школи. Дані про їх чисельність різниться - від 250 до 400 осіб.

Загалом з української сторони під проводом 27-річного Аверкія Гончаренка виступили 500-600 бійців. Крім курсантів, у бій вступили добровольці Студентського Куреня, козаки Куреня Смерті з місцевого Вільного козацтва, а також охорона залізниці.

На озброєні у них було 16 кулеметів і "саморобний бронепотяг" - гармата, встановлена на залізничній платформі, яка могла пересуватися по колії. Також був вагон із запасом набоїв та гранат, лазарет.

Більшовицькі війська очолював Михайло Муравйов (керував з-під Бахмача), Рейнгольд Берзін і Павло Єгоров. Тоді у бій вступили 3 000 - 4 000 російських військових, які були значно краще озброєні.

Бій розпочався близько 9 ранку 17 (30) січня і тривав приблизно 10 годин. Під вечір сотник Гончаренко отримав телеграму з Ніжина, що курінь, який там був розташований, підтримав радянську владу. Враховуючи нові загрози, командир наказав відходити до потяга, що стояв на іншій стороні станції Крути.

Втім, одна чота повернулась на станцію, коли ту вже захопили більшовики. 27 курсантів потрапили у полон. Над ними росіяни спершу знущались, а потім розстріляли. За свідченнями очевидців, 19-річний юнак Григорій Піпський перед стратою почав співати "Ще не вмерла Україна", решта полонених теж підтримали його співом.

За оцінкою істориків, на результат бою вплинуло те, що загін на станції Бобрик під керуванням Симона Петлюри покинув позиції в Крутах і повернувся у Київ, аби придушити більшовицьке збройне повстання на заводі "Арсенал".

Подвиг "крутянців" дозволив сповільнити наступ більшовиків на 4 дні (за іншими даними на 5). Завдяки цій затримці українська делегація змогла укласти Берестейський мир із західними країнами (вихід із Першої світової), за умовами угоди Українську народну Республіку визнали незалежною, рівноправною державою.

Дані щодо українських втрат різняться. Історики називають від 70 до 100 загиблих, із них - 27 розстріляних студентів, а ще близько 250 поранених. Наголосимо, що у бою брали участь не лише курсанти, але їхня загибель найбільше вразила українців.

"Крутянців" змогли похоронити на Аскольдовій могилі у березні 1918 року, лише після того, як Чернігівщину повернули під контроль УНР.

"Вони стали грудьми за свою батьківщину і мали щастя полягти головами в цій святій боротьбі. Велике щастя згинути так, в боротьбі, а не дезертирами, не нейтральними, не замішаними в юрбі страхополохами, що безплатними пасажирами силкуються прослизнути в нове царство української свободи. Велике щастя окупити своєю кров'ю забезпечення цієї свободи", - заявив у прощальній промові Михайло Грушевський на похороні "крутянців".

У 30-х роках радянська влада зруйнувала поховання Героїв Крут і перетворила Аскольдову могилу на парк. За часів незалежності братську могилу не вдалося віднайти, зараз там встановлений символічний пам'ятний хрест у честь загиблих курсантів.

На Галичині культ Героїв Крут поширився у середині 20-х років, завдяки "Пласту". Після приєднання західних регіонів до Союзу про вшанування подвигу "крутянців" не могло і бути мови.

Лише напередодні відновлення незалежності України у суспільстві знову заговорили про бій і його значення. 29 січня 1991 року з ініціативи Народного руху України і безпосередньої участі В'ячеслава Чорновола, Студентської спілки, Товариства української мови, інших патріотичних організацій в Крутах встановили березовий хрест. А у 2006 році на станції відкрили Меморіальний комплекс "Пам'яті героїв Крут".

Щорічно 29 січня до пам'ятника на Аскольдовій могилі у Києві, а також на станції у Крутах покладають квіти офіційні особи країни і небайдужі українці. Подібні заходи проводять по всій Україні.

Герої Крут стали символом незламності українського духу. Їхній подвиг надихає нас сьогодні, коли Україна знову виборює свою свободу.

Вічна пам’ять Героям! Слава Україні!