Енергодарська міська територіальна громада

Сьогодні у лавах Сил Оборони України несуть службу чимало мешканців тимчасово окупованого Енергодара. Серед них – працівник Запорізької АЕС Олександр Хачко.
Олександр і до повномасштабної війни встиг проявити себе як справжній герой. У листопаді 2018 року чоловік, ризикуючи власним життям, врятував 11-річну дівчинку, яка провалилася під кригу на місцевому озері. Побачивши дитину, яка впала у крижану воду, Олександр стрибнув на кригу і ламаючи її, пішов на допомогу. На щастя, дівчинку вдалося вчасно врятувати.
За цей мужній вчинок енергодарця пізніше було представлено до почесної нагороди від Голови ДСНС України «Герой-рятувальник 2020 року». Це відзнака тих громадян, які, не будучи професійними рятувальниками, приходили на допомогу людям. Вручав нагороду Олександру особисто Президент України Володимир Зеленський. 
 Повномасштабну війну Олександр Хачко зустрів в Енергодарі. Він працював в енергоремонтному підрозділі ЗАЕС. Коли окупанти підійшли до міста, Олександр разом з тисячами інших енергодарців виходив на блокпост аби дати відсіч загарбникам. Був свідком всіх злочинів, які окупанти чинили в перші дні окупації. 
На початку липня 2022 року в житло до чоловіка увірвалися представники окупаційної «поліції». Шукали зброю, боєприпаси. Обшукали всю квартиру, знайшли дві коробки пороху. Олександр сказав, що мисливець. До цього місцеві зрадники-поліцейські вже забрали дві рушниці. Ще знайшли патрони від шумового пістолету. Майже всі їх в чоловік встиг перезарядити, однак два лишилися бойові. Окупантам Олександр сказав, що це шумові набої, а пістолета немає, бо продав. Один зі зрадників вирішив перевірити: витягнув з коробки один патрон. На щастя, якраз шумовий. 
  Вивели Олександра з під’їзду у супроводі озброєних чоловіків в масках, на очах у сусідами посадили в машину та повезли в гараж на черговий обшук. Там «знайшли» в жіночій сумочці гранату-лимонку, яку самі ж і підкинули. Як раз тоді у місті тривала активна підготовка до так званого «референдуму». Тому швидко склали декілька протоколів зі звинуваченнями у підготовці терористичних заходів, організації злочинного угруповання, зберіганні боєприпасів. Окрім того, «завдяки» колаборантам швидко знайшли інформацію про нагороду від Зеленського, на чому і хотіли вибудувати свої звинувачення у підривній діяльності.
Після цього відвезли «на яму» - до своєї в’язниці. Забрали документи, ключі від хати. Тривалий час знущалися, залякували, били, один з місцевих зрадників навіть зламав дві палиці, інший бив нунчаками. Погрожували розстріляти на місці. Але Олександр стояв на своєму, «провини» не визнавав. Один з місцевих зрадників-поліцейських Євген Кузьмін, який брав участь у обшуках та катуваннях Олександра,  продовжував погрожувати, запевняючи, що чоловіка все одно вб’ють. Але життя склалося по-іншому: у лютому 2023 року зрадника Кузьміна підірвали у власному автомобілі в Енергодарі. 
Самого ж Олександра все ж таки  відпустили. Та він розумів, що це не надовго, спокою йому не дадуть.  Одразу після цього енергодарець прийняв рішення якнайшвидше виїжджати з окупації. В середині серпня 2022 року знайшов водія, домовився про виїзд. Автобус, яким планував їхати, вивозив тоді тільки жінок з дітьми. Однак водій погодився взяти і Олександра. Це був великий ризик, адже окупанти вже напевно внесли прізвище чоловіка до спеціальних списків «невиїзних» громадян.
На пропускному пункті у Василівці росіяни обшукали Олександра, запрошували співпрацювати. Той їм розповів, що має трьох дітей, яких треба годувати (хоч насправді дитина одна), працює різноробочим, виконує ремонтні роботи, а грошей не вистачає. Тоді окупанти зробили позначку на автобусі, щоб на наступному блокпості чоловіка перевірили повторно. Але поки їхали від одного блокпоста до іншого – ту позначку стерли антисептиком на ходу.
Олександр пригадує момент, коли нарешті опинився на підконтрольній Україні території. Бурні емоції, сльози щастя і радості – напевно всі, кому вдалося виїхати з окупації, пережили ці відчуття.
Деякий час Олександр волонтерив у Запоріжжі при місцевій організації Червоного Хреста. Але вже у грудні 2022 року вирішив піти добровольцем на фронт. Потрапив до 93-ї бригади «Холодний Яр». Спочатку був призначений навідником, потім – мінометником.
Разом з іншими військовими проходив бойові навчання в Чехії. Олександр розповів, що своїми навичками наші захисники приємно шокували закордонних інструкторів. Адже багато хто з воїнів, в тому числі і наш енергодарець, на той момент вже мали чималий бойовий досвід, були на Бахмуті та інших важких напрямках. 
Пізніше Олександра перевели з 93-ї в 43-й окремий штурмовий стрілецький батальйон. Чоловік брав участь у бойових діях на Харківському та Донецькому напрямках, в районі Первомайська, Петропавлівки. Разом з побратимами відбивав атаки ворога на Куп'янському напрямку. Під час служби неодноразово отримував поранення: двічі в ногу, третій – контузія.
Серед своїх у Олександра позивний «Атом». Олександр з теплотою розповідає про своїх побратимів. Разом з ним у підрозділі  – справжні герої, які пройшли надважкі випробування, були в найгарячіших точках фронту і продовжують нищити ворога. 
 Наш земляк дуже чекає звільнення Енергодара та скорішого повернення додому. Сумує за друзями та колегами, багато з яких сьогодні подовжують працювати в енергетиці - на інших АЕС України. Чоловік закликає всіх, хто має намір стати на захист Батьківщини, не боятися, приходити на зміну нашим пораненим та втомленим Героям. У батальйоні, де служить енергодарець, турбуються про військових, відповідально ставляться до підготовки бійців, проводять регулярні навчання.
 Щиро дякуємо Олександру за його віддану службу, за мужність та відвагу! Завдяки таким Героям, які поряд з нами, Україна обов’язково вистоїть та переможе!