Енергодарська міська територіальна громада

Сьогодні герой нашої розповіді – 49-річний Ігор (позивний «Гарік»), військовослужбовець, який з 2022 року боронить Україну на передовій. 

Ігор проживав в Енергодарі з 1987 року. З 1995 року працював на Запорізькій АЕС. У 2013 році, займаючи на той час посаду провідного інженера управління турбіни першого енергоблоку, звільнився зі станції та поїхав закордон на заробітки. Родина залишалась в Енергодарі. 

З початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року одразу виїхав в Україну, і вже 25 лютого був в Енергодарі, з родиною. 

 «Коли летів додому, мета була лише одна – забезпечити безпеку своєї родини, а потім - доєднатися до нашої боротьби з ворогом. З кожним днем війни моє бажання боротися з цієї наволоччю тільки зростало».

В Енергодарі чоловік одразу ж долучився до небайдужої громади, допомагав в організації безпеки у місті та патрулюванні. Разом з іншими енергодарцями ніс чергування на одному з блокпостів. Але після заходу ворога у місто у березні 2022 року чоловікам був даний наказ згортати оборону та не ризикувати. Залишаючись у вже окупованому Енергодарі, Ігор брав участь у проукраїнських мітингах, які організовували небайдужі громадяни. 

Виїхати з міста разом з родиною вдалося у квітні 2022 року. До цього часу Ігор, як і багато хто, чекали і вірили у швидке звільнення міста від ворога...

Практично всі блокпости проїхали без проблем: у машині разом з чоловіком були троє дітей та троє жінок, тому підозр вони не викликали. Лише на одному з облаштованих росіянами КПП окупанти почали вимагати гроші за проїзд. 

Спочатку Ігор з родиною планували осісти в Тернополі. Однак згодом всі разом повернулися до Запоріжжя. І вже звідти, у травні 2022 року, чоловік мобілізувався до лав Збройних Сил України, у підрозділ протиповітряної оборони. 
 Ігор мав досвід строкової військової служби, але до початку повномасштабної війни участі у бойових діях не брав. На даний час енергодарець служить у батальйоні спеціального призначення «Донбас», 18 слов’янська бригада, військової частини 3035 Національної Гвардії України. 
 За час служби Ігор побував у численних гарячих точках, брав участь у бойових діях поблизу Кремінної, був на Куп’янському напрямку. У грудні 2023 року отримав поранення поблизу селища Терни Донецької області.  Після проходження лікування та реабілітації повернувся в стрій та продовжив захищати Україну від ворога.

Зараз Ігор у складі свого батальйону перебуває в районі міста Часів Яр Бахмутського району Донецької області, де щодня тривають запеклі бої. Ситуація на фронті залишається вкрай важкою для наших Захисників. Їх щодення – це постійний ризик життям та здоров’ям, важкі бойові дії та на жаль, втрати. 

«Зараз кожного дня, якщо лишаєшся живий та неушкоджений, це вже має велике значення і цінність», - каже Ігор. 

 Величезне значення на війні, особливо в гарячих точках, для наших Захисників має підтримка побратимів. Під час важких боїв, постійної небезпеки та щоденних ризиків особливо відчувається братерство, взаємна повага та підтримка, яка допомагає нашим воїнам триматися в найважчі хвилини життя. 

 «Хочеться, щоб наша спільнота не була байдужою, не залишалась осторонь від тої біди, яку ми всі разом сьогодні маємо долати, - каже Ігор. – Розумію, що строки війни затягнулися, але, на жаль, зросла і байдужість народу. Маємо єднатися та спільними зусиллями бороти ворога. На жаль, швидко не буває нічого, швидко тільки життя закінчується. Але нам всім потрібна перемога і життя далі».

Ігор вірить і чекає на повернення та деокупацію Енергодара. Рік тому в окупації помер його батько, з яким, на жаль, не вдалося належно попрощатися. Однак Захисник усвідомлює і болючу правду: ужитися разом з тими мешканцями міста, які добровільно зрадили Україну та перейшли на бік ворога, після війни буде практично неможливо.

Втім головне зараз для всіх нас – не здаватися та вистояти проти ворога, не опускати руки, вірити в Україну та в наших Героїв-Захисників, підтримувати їх та робити все можливе для нашої скорішої Перемоги!