Енергодарська міська територіальна громада

Війна, яку розв’язали російські окупанти на території України, все ще триває. Фундаментальною силою, яка стримує та відбиває навалу ворога, є наші Захисники та Захисниці.

Один з них, герой нашої сьогоднішньої історії - енергодарець з позивним «Професор». Йому 26 років. Чотири з них він служить у лавах Збройних Силах України.

До повномасштабного вторгнення хлопець встиг закінчити навчання та отримати ступінь магістра за фахом «машинобудування» у Запорізькій державній інженерній академії. Через це згодом і отримав свій позивний «Професор», адже з усього призову у своїй частині був єдиний з повною вищою освітою. Після завершення навчання влаштувався на Запорізьку АЕС, до енергоремонтного підрозділу. Пропрацювавши рік, отримав повістку та у травні 2021 року пішов на строкову службу.

Лютий 2022 року енергодарець зустрів у військовій частині Бердянська.

«Вночі з 23 на 24 лютого прийшов в казарму, ми там засиділися з хлопцями. Мені тоді лишався місяць-два до «дембеля». Ліг з телефоном, слухав музику. І тут чую такі вібрації по казармі, побратим мене тормошить, каже: «Друже, вставай, війна почалась». Емоції тоді були змішані, не було паніки чи тривоги. Тільки відчуття нереальності, ніби уві сні».

          Попри страшні новини, нашому герою вдавалося зберігати спокій та навіть підтримувати інших. Перші місяці війни хлопець з міркувань безпеки не мав можливості виходити на зв’язок з рідними, які залишались в Енергодарі. Пізніше місцеві колаборанти здали батьків окупантам, дізнавшись, що їхній син - військовий. Російські спецслужби і озброєні «кадирівці» приходили додому з обшуками, шантажували, погрожували та залякували батьків.

«Для мене було великим потрясінням, що ті люди, з якими ми жили в одному будинку, спілкувалися, почали співпрацювати з ворогом та підставили мою сім’ю під загрозу».

Згодом родині вдалося виїхати з окупації. Зараз вони в безпеці, Захисник регулярно підтримує з ними зв’язок.

За наказом командування весь особовий склад перемістився з Бердянська до Запоріжжя. Спочатку Професор ніс службу у складі піхотної бригади. Так як це був самий початок повномасштабної війни, дивізіони та підрозділи постійно переформовувалися, змінювали позиції. Наш Захисник виконував завдання на Запорізькому напрямку, згодом був передислокований на Донеччину.

«Перший реальний виїзд в зону бойових дій був на Запорізькому напрямку, недалеко від Василівки. Там перебували ми і підрозділ Нацгвардії, закріплені на позиції. Коли мені пропонували брати участь у бойових діях, у мене була своя мотивація, бо я вже знав, що окупанти наближаються до Енергодара».

Пізніше, у березні 2023 році, уклав контракт на службу в 406 окремій артилерійській бригаді Збройних Сил. Обіймав посаду оператора-лінійного наглядача. Серед завдань, зокрема – забезпечення зв’язку, розвідка, коригування тощо.

За всю військову службу, пригадує хлопець, побував практично на всіх бойових напрямках, окрім Маріуполя. У складі артилерійської бригади виконував бойові завдання на Луганському, Донецькому, Харківському, Запорізькому напрямках, на кордонах з Білоруссю.

Після того, як вийшов указ Президента про звільнення строковиків, які відслужили встановлений законом строк, хлопець вирішив залишитися в ЗСУ. Разом з ним залишилися обороняти Україну чимало військових, чиї дома також були в окупації – із Луганської, Донецької, Запорізької областей.

Звісно, з часом важка служба далася взнаки: підкосилося здоров'я, відчувалась нестача сну. Через регулярні завдання та передислокації тривалий час доводилося обходитися без їжі та сну, розповідає військовий. По декілька днів могли знаходитися в дорозі, щоб не вбитися з графіку і прибути на позиції вчасно. Адже пунктуальність у військовій справі має ключове значення.

Попри молодий вік та тривалу службу, Професор вже має свою родину. З майбутньою дружиною познайомився ще у студентські роки. Навіть тривалі розлуки та дистанція не стали на заваді: спочатку дівчина навчалась у іншій країні, зараз, вже після одруження – чекає коханого з війни.

 «У нас по службі іноді бувають такі дні, коли в очікування нових завдань є вільний час на власні справи. А якщо стоїмо не в лісах-полях, то і можливість виїхати в місто. І ось якось я приїхав в розпорядження часті і попросив командира дати кілька днів для вирішення своїх питань. І вийшло так, що до мене за десятки тисяч кілометрів приїхала моя майбутня дружина. Тоді і зробив їй пропозицію».

А нещодавно у Професора народився син. Військовий користується кожною можливістю поспілкуватися та зустрітися з родиною. Звісно, багато про що розповідати їм не може – не тільки заради безпеки, але й щоб не змушувати рідних хвилюватися.

«Тепер, коли з'явилася сім'я, з’явилася і нова мотивація – захистити та убезпечити своїх рідних, свого сина», - каже військовий.

Професор вірить і чекає завершення війни та звільнення рідного Енергодара.

Бажаємо нашому Захиснику витримки, сил та наснаги, родинного благополуччя та скорішого повернення додому! Низький уклін і вдячність кожному нашому Воїну, який стоїть на захисті України.